"Не знаю, як до Вас звертатись, бо не знаю, кому пишу, але точно знаю - Герою!», - так починається один із кількох десятків  листів, котрі долинські школярі днями написали українським воякам, які перебувають сьогодні в зоні АТО.

    Хлопці з різних міст  і сіл України б’ються за нашу незалежність і можливість самостійного вибору майбутнього для всієї країни. Покинути їх зараз без підтримки – означає зрадити героїв, готових пожертвувати своє життя заради блага тих, хто залишився вдома – нашого з вами блага. Адже, надзвичайно  важливо в цей важкий час триматися разом і добиватися перемоги спільними зусиллями.

     Не залишилися осторонь загальної національної справи і освітяни Долинщини. Всі педагоги загальнооосвітніх, дошкільних та позашкільних навчальних закладів району допомагають українській армії, бо розуміють, що там чиїсь сини, батьки, кохані. Дружно збирали найнеобхідніші речі в зону АТО: засоби гігієни, білизну, продукти харчування. Першу автівку відправили 01серпня у пішефну Долинському району військову частину, що в Аджамці. Наступні дві – 4-го серпня прямо українським бійцям до зони бойових дій.

     Дітвора ж разом зі своїми педагогами намалювали  малюнки, написали листи із словами підтримки, подяки  та виготовили своїми руками обереги для солдат – не менш необхідні, аніж гуманітарна допомога дорослих. Маленькі українці вже зараз добре розуміють, якими важливими є підняття бойового й патріотичного духу наших українських військових,  їх моральна підтримка. Їхні дитячі щирі послання,  вісточки - як духовна їжа, як надія, як елемент сили, що підтримує сьогодні солдатів, які мусять щохвилини пам'ятати, за що і за кого щомиті ризикують своїм життям.

     Ми переконані, що коли хлопці читатимуть листи від малечі, чимало з яких були складені трикутниками як в другу світову, то відчують прямий зв’язок  з ними. Коли пришпилять до грудей шовкову блакитну волошку з жовтими стрічками, то вона зігріє їхні ще не зчерствілі душі. Коли переглянуть малюнки, на яких зображені наш прапор, небо й сонце, квіти, що буяють в золотавому полі, повернуться думками до рідних домівок, до близьких людей. І саме тому віритимуть в те, що обовязково побачать щасливих дітей – своїх чи чужих -  заради яких вони живуть і мусять  воювати за Мир в Україні.

Дякуємо всім небайдужим за допомогу!